Розторопша: чим корисна і коли протипоказана

Про користь розторопші для печінки регулярно нагадує тв-реклама. Але діючі речовини цієї рослини позитивно впливають й на інші органи і системи організму. У цій статті розглянемо всі численні ефекти БАД з екстрактом розторопші – Silymarin (milk thistle), і як правильно її приймати для різних цілей.

Що таке розторопша?

Розторопша плямиста (Silybum marianum L. Gaernt.) – це одно- і дворічна трав'яниста рослина з колючим листям і невеликими схожими на айстри квітками фіолетового або рожевого кольору. Батьківщина розторопші – узбережжя Середземного моря, тому її часто називають туніським будяком. Сьогодні цей бур'ян можна зустріти на всіх континентах, а завдяки його лікувальним властивостям його культивують у багатьох країнах світу.

Найбільш цінна частина розторопші – насіння сухих плодів. Найбільшу користь організму дає суміш флавонолігнанів, що знаходяться в насінні, яка отримала назву силімарин. Найцінніша речовина для клітин печінки із цієї суміші називається силібін. Вона було відкрита та вивчена разом з іншими компонентами силімарину у 1968 році німецьким ученим Гансом Вагнером. Частка силібіну в силімарині становить 50-60%.

Про діючі активні компоненти розторопші в Стародавньому Римі не знали, але завдяки їм її настоянки і відвари застосовували для лікування печінки, а також для посилення вироблення грудного молока у годуючих жінок, починаючи з 1 століття нашої ери.

Як випускається розторопша: форми та варіанти

Препарати, добавки та продукти Розторопша випускається у кількох формах:

Чай.
Висушене листя та стебла розторопші заварюють як чай. Сьогодні у продажу є не просто суха подрібнена суміш, а й упакована в чайні пакетики.
Шрот (порошок).
Це подрібнене насіння. Помел може бути різним, сьогодні випускають навіть борошно розторопші. Шрот можна додавати в салати, каші, йогурти, смузі.
Олія.
З насіння розторопші також витягають олію, яку використовують у кулінарії та для доглядової косметики.
Рідкий екстракт та настоянка.
Настоянку виготовляють із насіння на спирті, а більш концентрований рідкий екстракт може бути приготований як на спиртовій, так і безспиртовій основі, наприклад, на гліцерині або воді. Застосовуються для внутрішнього вживання. Їх можна розбавляти водою.
Капсули та таблетки.
Містять екстракт розторопші. Концентрація активних інгредієнтів у ньому більша, ніж у порошку. Цю форму призначають для лікування, профілактики та оздоровлення, оскільки її дію вивчають у дослідженнях. Капсули та таблетки зручні для дозування. Деякі виробники додають до екстракту розторопші й інші нутрієнти, наприклад, корінь кульбаби та артишок. Ще одна форма добавок розторопші – олія в капсулах, рекомендується до прийому для оздоровлення і лише у дозуванні, вказаному в інструкції.
Препарати для внутрішньовенного введення.
Використовуються в умовах стаціонару, наприклад, при тяжких отруєннях, спричинених грибами або для алкогольної детоксикації.
Косметологічні засоби.
Екстракт розторопші використовують у складі кремів, масок та сироваток, призначених для догляду за жирною шкірою або для лікування акне.

Вибір форми продуктів Расторопша залежить від мети використання та особистих вподобань.

Користь розторопші для здоров'я людини

Крім чудодійного силімарину в насінні розторопші також містяться вітаміни, мінерали, омега-6, омега-9, алкалоїди, аміни та ефірні олії. Тому крім відновлення та захисту клітин печінки (гепатоцитів), екстракт розторопші [01], [02]:

має виражену антиоксидантну дію на всі клітини;
усуває запальні процеси;
уповільнює утворення фіброзу (рубцювання) у тканинах;
знижує рівень холестерину;
оптимізує хелатування заліза;
регулює цукор у крові;
підтримує та зміцнює імунітет;
покращує стан шкіри та кісток;
очищає від шлаків та токсинів.

Завдяки лікувальним гіркотам і сапонінам, що містяться в листі та стеблах розторопші, чай з них є цінним напоєм для поліпшення травлення.

Вважається, що антиоксидантний ефект екстракту розторопші у 10 разів сильніший, ніж у вітаміну Е.

Користь розторопші для печінки та механізм дії

Силімарин, що знаходиться в насінні розторопші, є найбільш часто використовуваною натуральною сполукою для лікування захворювань печінки завдяки своїй антиоксидантній, протизапальній та протифіброзній активності. Цей комплекс діючих речовин [01], [03]:

блокує агресивну дію вільних радикалів та активних форм кисню, що утворюються в результаті метаболізму різних токсинів, отрут, алкоголю та деяких агресивних для печінки лікарських препаратів, наприклад, парацетамолу;
стабілізує ушкоджені мембрани гепатоцитів;
зменшує запалення;
захищає від геномного ушкодження;
підвищує рівень печінкового глутатіону;
посилює синтез білка гепатоцитів, що прискорює регенерацію печінки;
уповільнює/запобігає утворенню рубців у печінковій тканині;
стабілізує мастоцити (тучні клітини), активація яких викликає запалення та алергію;
знижує активність стимуляторів пухлинного росту.

Тому препарати з насіння розторопші призначаються як для профілактики виникнення патологій, так і за будь-яких проблем з печінкою, у тому числі для лікування алкогольної та неалкогольної жирової дистрофії печінки, неалкогольного стеатозу, гепатитів A та B, цирозу та гепатоцелюлярної карциноми.

З 1970-х років екстракт розторопші кваліфікований ВООЗ як офіційний лікарський засіб із гепатопротекторними властивостями. [02].

Роль розторопші у підтримці мозку

Силімарин є передбачуваним нейропротекторним засобом проти багатьох неврологічних захворювань, включаючи хворобу Альцгеймера та Паркінсона, а також церебральну ішемію.

Основний нейропротекторний механізм силімарину обумовлений його здатністю долати гематоенцефалічний бар'єр та впливати на клітини та тканини головного мозку блокуючи окисний стрес. Розторопша також:

уповільнює процес зклеювання білків у бляшки;
усуває запалення, що призводить до загибелі клітин головного мозку;
гальмує «самовбивчі» механізми клітинної смерті;
захищає клітини мозку від загибелі, яка може бути спричинена гормональним дисбалансом.

Завдяки цим властивостям силімарин може бути корисним для запобігання погіршенню пам'яті та у профілактиці вікового зниження когнітивних функцій, у тому числі й при деменції. Однак дослідження на людях у цій галузі поки що недостатні. [04].

Розторопша та підтримка кісток

Те, що розторопша здатна запобігати остеопорозу (втрати маси кістки), доведено дослідженнями на тваринах. Механізми дії тепер відомі, і вони можуть відбуватися й у людей:

блокування окисного впливу на остеобласти;
регуляція активності остеокластів;
підтримання балансу між формуванням та руйнуванням кісткової тканини;
уповільнення метаболізму кальцію;
покращення засвоєння кальцію та фосфору через нормалізацію роботи печінки, яка також підвищує метаболізм вітаміну D та інших речовин, необхідних для засвоєння цих мінералів.

Завдяки цим механізмам, приймаючи добавку Расторопша, можна розраховувати на позитивний вплив силімарину на кісткову тканину. [05].

Розторопша також корисна для суглобів, уражених артритом або артрозом. При регулярному прийомі екстракту знижується біль, полегшується рухливість, гальмується руйнація колагену ІІ та інших компонентів хрящової тканини. [07].

Можливості розторопші при онкологічних захворюваннях

Біохімічні та молекулярні механізми дії силімарину при раку є предметом досліджень, що продовжуються. Є роботи, які показали, що силімарин перешкоджає безконтрольному поділу, уповільнює поширення, гальмує зростання та запускає апоптоз (самознищення) ракових клітин.

На жаль, розторопша згубно впливає не на всі види раку. Наприклад, при раку підшлункової залози силімарин може сприяти зростанню стовбурових клітин, що в контексті онкології небажано. Тому приймати розторопшу людям із онкологією треба лише після призначення лікаря. [06].

Користь розторопші для серцево-судинної системи

Виражені антиоксидантні та протизапальні властивості роблять добавку Расторопша хорошим засобом для допоміжного лікування артеріальної гіпертензії, особливо тієї, що обумовлена метаболічним синдромом, діабетом 2 типу або великим споживанням солі. Саме у цих випадках розторопша при тиску найбільш ефективна, оскільки запалення та окислювальний стрес є першими кроками, що запускають ланцюжок молекулярних патологічних шляхів, що підвищують артеріальний тиск. [08].

Розторопша має виражений гепатопротекторний ефект, який надає на серце інша речовина з насіння – таксифолін. Тому БАД Silymarin (milk thistle) корисний при атеросклерозі, ішемії міокарда та діабетичній кардіоміопатії.

У дослідженнях на тваринах розторопша також показала відмінні результати для постінфарктної реабілітації та для запобігання реактивному фіброзу серцевого м'яза.

Вплив розторопші на імунну систему

Окремих досліджень екстракту розторопші про позитивний вплив на імунітет на людях чи тваринах не проводилося. Але на початку цього століття було кілька досліджень in vitro (у пробірці), які підтвердили корисні ефекти активних речовин розторопші для імунної системи. [09]:

Комбінація діючих речовин екстракту розторопші прискорює дозрівання та збільшує кількість:

B-лімфоцитів, що виробляють антитіла для знищення патогенів.
T-лімфоцитів-кілерів, що знищують ракові або заражені вірусами клітини організму.
T-хелперів, які допомагають активувати інші імунні клітини, включаючи B-клітини та T-кілери.
T-супресорів, які відповідають за придушення імунної відповіді після того, як інфекція усунена.

Прийом розторопші підвищує рівень цитокінів – інтерферону гамма, інтерлейкіну-4 (ІЛ-4) та ІЛ-10:

Інтерферон гама допомагає організму боротися з вірусами та внутрішньоклітинними бактеріями. Він активує інші імунні клітини, такі як макрофаги.
ІЛ-4 відіграє ключову роль у запуску імунної відповіді проти паразитів, а також бере участь у алергічних реакціях. Він сприяє виробленню антитіл.
Головне завдання ІЛ-10 – контроль та придушення «цитокінового шторму» (надмірної імунної реакції) для запобігання пошкодженню здорових тканин. Він допомагає «заспокоїти» імунітет після того, як загрозу усунено.

Крім цього, імунітет зміцнюється і завдяки тому, що розторопша покращує детоксикаційну функцію печінки. Це знижує загальне навантаження на імунітет і дозволяє організму зосередитись на боротьбі з патогенами.

Розторопша та підтримка при діабеті

Розторопша звернула на себе увагу й ендокринологів. У дослідженнях інших ефектів цієї рослини вчені виявили, що у випробуваних нормалізується рівень цукру в крові. Сьогодні вже відомо, що відбувається завдяки тому, що силібін сприяє зниженню інсулінорезистентності шляхом активації рецепторів PPARγ. В результаті глюкоза не отруює організм, циркулюючи в крові, а проникає всередину клітин і використовується для вироблення енергії.

Важливо. Через ефект активації рецепторів PPARγ приймати діабетикам розторопшу можна тільки після дозволу лікаря. Деякі протидіабетичні ліки мають той самий механізм дії. Це може викликати конфлікт посилення цукрознижувального ефекту та гіперглікемію. [10].

Завдяки іншим механізмам дії силімарин із розторопші:

покращує показники рівня інсуліну, глікованого гемоглобіну (HbA1c), холестерину, тригліцеридів та печінкових ферментів;
захищає підшлункову залозу від пошкодження вільними радикалами та сприяє відновленню морфології острівців Лангерганса – місця у підшлунковій залозі, де розташовуються бета-клітини, що виробляють інсулін;
підтримує роботу та стимулює оновлення бета-клітин;
гальмує утворення речовин, що згубно впливають на ендотелій стінок кровоносних судин;
відновлює нормальну роботу мітохондрій;
знижує рівень сироваткового креатиніну, об'єму сечі та рівня альбуміну в сечі;
сприяє зниженню ваги, при низьковуглеводній дієті та фізичній активності.

У більшості діабетиків з ожирінням печінка уражена неалкогольним стеатогепатитом. Розторопша допоможе їм знизити масу печінки, зменшити печінковий індекс та індекс фактора некрозу пухлини. [10].

“У пацієнтів з діабетом та алкогольним цирозом печінки, силімарин у добовій дозі 600 мг протягом 6 місяців викликав значне зниження рівня глюкози в крові натще та середньодобового рівня глюкози, починаючи з другого місяця лікування, без збільшення епізодів гіпоглікемії у порівнянні з періодом до лікування сілімарином. Потреба інсуліну також знизилася на 20%, що свідчить про зменшення інсулінорезистентності в результаті лікування силімарином. Також було відзначено значне зниження рівня HbA1c на 0,5% та зниження рівня МДА (маркер оксидативного стресу) після 6 місяців лікування, при цьому рівень задоволеності пацієнтів становив 100%.” [**].

Як розторопша допомагає виводити токсини?

Розторопша допомагає нейтралізувати та виводити зовнішні та внутрішні токсини:

зовнішні – алкоголь, деякі ліки, хімічні речовини (наприклад, пестициди), а також промислові та екологічні забруднювачі;
внутрішні – відходи, які утворюються у процесі обміну речовин, надлишок гормонів, аміак, білірубін.

Сам екстракт розторопші не виводить токсини з організму. Його детоксикаційний ефект ґрунтується на покращенні роботи печінки. Силімарин не тільки захищає її клітини від оксидативного стресу та прискорює регенерацію, про що згадувалося вище, але й підвищує активність ключових ферментів, які відповідають за нейтралізацію та виведення токсинів з організму – глутатіон S-трансферази, супероксиддисмутази та каталази. [06].

Внутрішньовенні препарати очищеного силібініну схвалені в Європі для лікування отруєння грибами Amanita phalloides.

Вплив розторопші на схуднення

Схуднути екстракт розторопші допоможе, але не за рахунок спалювання жиру. Тут відіграють роль всі його позитивні ефекти, дотримання низьковуглеводної дієти та обов'язкова рухова активність (2-3 рази на тиждень – силове навантаження + щоденне кардіо протягом 40 хвилин). Як показують дослідження, лише виконання всіх цих умов призведе до зниження маси тіла, причому за рахунок зменшення вісцерального (абдомінального/внутрішнього) жиру. [10].

Користь розторопші при вугровому висипі

Активний компонент розторопші – силімарин – також застосовується як активний компонент у косметологічних лосьйонах, сироватках, кремах та мазях. Дерматологи та косметологи провели ряд досліджень і з'ясували, що при легкій і середній тяжкості акне (вугрового висипу) силімарин має виражений камедонолітичний ефект, знижує запалення і нейтралізує вільні радикали, що утворюються в шкірі.

“Після 4 тижнів використання косметологічної антиоксидантної сироватки, що містить 0,5% силімарину, у досліджуваних знизилися еритема (почервоніння), секреція шкірного сала та ослабла пігментація меланіном. При цьому в групі, яка також приймала пероральний низькодозований ізотретиноїн 0,5% (синтетичне похідне вітаміну A для лікування важких форм акне), спостерігалося більш помітне зниження секреції шкірного сала і освітлення пігментації”. [12].

Розторопша та покращення стану шкіри

Оскільки окислювальний стрес є одним з основних механізмів старіння шкіри та дерматологічних захворювань, фітохімічні речовини з доведеною антиоксидантною активністю, такі як силібінін, можуть бути корисними для лікування багатьох дерматологічних захворювань, а також старіння шкіри.

Основна діюча речовина насіння розторопші – силібін – омолоджує шкіру та захищає її на молекулярному рівні. [13]:

від фотостаріння – сухості, лущення, огрубіння, нерівності тону, гіперпігментації, судинних зірочок, передчасних зморшок навколо очей та рота;
від токсинів навколишнього середовища, у тому числі від тих які провокують утворення папілом та доброякісних пухлин;
від ультрафіолетових променів UVA та UVB, які є стимуляторами меланоми та немеланомних раків шкіри.

Періодичний прийом добавки Silymarin (milk thistle) та місцеве застосування космецевтичних засобів із силімарином покращує стан шкіри та є ефективною стратегією захисту від раку шкіри.

Розторопша та її вплив на чоловіче та жіноче здоров'я

Користь розторопші як для жінок, так і для чоловіків, ґрунтується на її детоксикаційних та протиракових ефектах:

здорова печінка підтримує правильний метаболізм та баланс гормонів, у тому числі естрогенів та тестостерону;
сприяє нормальній роботі простати та молочних залоз, пригнічуючи численні шляхи розвитку раку цих органів.[14].

Крім цього, екстракт розторопші допомагає жінкам під час менопаузального переходу. Він значно знижує частоту та тяжкість припливів. [15].

Але добавку слід приймати й надалі – під час постменопаузи. Силімарин запобігає втраті кісткової тканини (остеопорозу), викликаної дефіцитом естрогену. [16].

Розторопша для годуючих мам

За переказами, коли Діва Марія годувала немовля Ісуса, кілька крапель її молока впали на листя розторопші. З того часу на листі з'явилися характерні білі плями, а плоди набули корисних властивостей і сприяють виробленню молока. Завдяки цій легенді рослину називають Маріїн чортополох, молочний чортополох.

Незважаючи на те, що для посилення лактації відвар плодів розторопші приймають майже 2000 років, довести реальну користь поки що не вийшло. Результати клінічних досліджень щодо стимуляції силімарином вироблення грудного молока виявилися неоднозначними. Є дослідження, які не виявили галактогенного ефекту, але є й позитивні результати.

"420 мг/день мікронізованого силімарину приймалися 25 здоровими годуючими матерями протягом 63 днів як лактогон і не призвели до відмови від дослідження. Дотримання та переносимість описані як дуже хороші". [17].

Побічні дії при прийомі розторопші

Силімарин має хороший профіль безпеки без несприятливих побічних ефектів навіть при застосуванні у високих (13 г/добу) дозах. [10].

Проте нехай і вкрай рідко, але можливі:

печія;
нудота;
здуття живота;
діарея;
головний біль;
свербіж шкіри.

При скасуванні розторопші побічні ефекти проходять самостійно та досить швидко.

Протипоказання до використання розторопші

БАДи з розторопшою заборонено приймати за наявності таких станів та захворювань:

індивідуальна непереносимість;
жовчнокам'яна хвороба;
естрогензалежні форми онкології, ендометріоз, міома.

У списку протипоказань розторопші також присутня алергія на рослини сімейства складноцвітих: ромашки, хризантеми, амброзія.

Нагадуємо, що людям з діабетом прийом розторопші потрібно обов'язково погоджувати з лікарем, оскільки спільний прийом з деякими цукрознижувальними препаратами призведе до гіперглікемії.

Проконсультуватися з лікарем щодо прийому розторопші слід і тим, хто приймає антибіотики, статини, антикоагулянти або протисудомні препарати.

Розторопша та вагітність: обмеження

Багато інформаційних статей та інструкції до добавок вказують у протипоказаннях розторопші вагітність та лактацію. Про користь у період грудного вигодовування було написано вище. Що стосується вагітності, то багато наукових статей пишуть про позитивний вплив на здоров'я майбутньої матері та нешкідливість для плоду. Існує навіть клінічне дослідження, яке показало безпеку силімарину під час вагітності [11]. Більше того, розторопшу призначають при ризику прееклампсії.

Тим не менш, під час першого триместру вагітності варто утриматися від прийому розторопші. Вона може загальмувати перенесення гормонів щитовидної залози матері[**], що може негативно зашкодити формуванні ЦНС плода, наступному фізичному розвитку дитини та її мови. При цьому самій жінці шкоди здоров'ю не буде завдано. При виявленні вагітності варто негайно припинити прийом розторопші та відновлювати його лише з дозволу лікаря.

Натуральні джерела розторопші

Усі продукти з розторопші мають природне походження. Штучних замінників немає.

Висновок про користь та застосування розторопші

БАДи на основі екстракту розторопші – не тільки популярні гепатопротектори, а й добавки, що захищають клітини організму від оксидативного стресу, приносять користь серцю та судинам, головному мозку, ендокринним залозам, кістковій тканині та шкірі. Комплексна дія розторопші на організм чудово допомагає людям з цукровим діабетом у профілактиці його ускладнень, а протираковий та хіміотерапевтичний потенціал прогнозує цьому засобу набуття статусу «біля ліжка хворого».

Починаючи з 18-річного віку, 2-3 двомісячні курси екстракту розторопші на рік допоможуть омолоджувати печінку, підтримувати здоров'я всього організму та сприяти довголіттю.

Джерела

[01]. Людовіко Абенаволі. Розторопша плямиста (Silybum marianum): короткий огляд її хімічного, фармакологічного та нутрицевтичного застосування при захворюваннях печінки. 2018.

[02]. Міхал Біяк. Силібін, основний біологічно активний компонент розторопші плямистої (Silybum marianum L. Gaernt.): хімія, біодоступність та метаболізм. 2017.

[03]. Ненсі Варгас-Мендоса. Гепатопротекторна дія силімарину. 2017.

[04]. Пітер Ф. Сурай. Нейропротекторні властивості силімарину. 2013.

[05]. Чон-Лай Кім. Остеобластогенез та остеопротекція посилюються флавонолігнаном силібініном в остеобластах та остеокластах. 2012.

[06]. Томас Колтай. Роль силімарину в лікуванні раку: факти, гіпотези та питання. 2022.

[07]. Шахрзад Хабібі Гахфаррохі. Ефективність та механізми дії розторопші плямистої, силімарину та силібініну на симптоми ревматоїдного артриту та остеоартриту: систематичний огляд. 2024.

[08]. Рудабе Бахрамсолтані. Біоактивні продукти харчування та лікарські рослини при серцево-судинних ускладненнях діабету ІІ типу. 2021.

[09]. Чумпон Віласрусмі. Імуностимулюючий ефект екстракту розторопші плямистої (Silybum Marianum). 2002.

[10]. Христос Е. Казазіс. Терапевтичний потенціал розторопші при діабеті. 2014 року.

[11]. Вахід Сулеймані. Безпека та токсичність силімарину, основного компонента екстракту розторопші: оновлений огляд

[12]. Джемін Кім. Ефективність та безпека антиоксидантної сироватки, що містить силімарин, як ад'ювантна терапія вугрової висипки легкого та середнього ступеня тяжкості: проспективне відкрите пілотне дослідження. 2023.

[13]. Рана П. Сінгх. Космецевтика і силібінін. 2009.

[14]. Вень Ян Лу. Силібінін інгібує сигнал Wnt/β-катеніна, пригнічуючи експресію корецептора Wnt LRP6 у клітинах раку передміхурової залози та молочної залози людини. 2012 року.

[15]. Зохрі Сабері. Оцінка впливу екстракту розторопші плямистої на симптоми менопаузи: рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження. 2020.

[16]. Чон-Лай Кім. Антиостеокластична активність екстракту розторопші після оваріектомії для пригнічення остеопорозу, спричиненого дефіцитом естрогену. 2013.

[17]. Франческо Ді Пьєрро. Клінічна ефективність, безпека та переносимість БІО-С (мікронізованого силімарину) як лактогону Франческо Ді П'єрро. 2008.

Учора (10:20)

Перегляди: 0

Зміст