Історія, різновиди та використання штучних підсолоджувачів
Замінники цукру або підсолоджувачі – це природні або штучно синтезовані речовини, які використовуються для надання солодкого смаку. У переважній більшості вони мають меншу енергетичну цінність, ніж кількість цукру, яка потрібна для отримання солодкого смаку тієї ж насиченості та сили. При цьому деяким штучним підсолоджувачам притаманна майже нульова калорійність та глікемічний індекс. Застосовуються цукрозамінники як сурогат цукру, для підсолоджування напоїв та продуктів, у тому числі спеціально вироблених для діабетиків, а також ліків та доглядових засобів за зубами. Оцінювання величини насолоди замінників цукру суб'єктивне. Воно відбувається за допомогою експертних дегустаційних груп, які порівнюють натуральний або штучний підсолоджувач із розчином сахарози (2%, 5% або 10%). Досить часто виробники вказують ваговий «коефіцієнт солодості» відносно сахарози. Тим не менш у зв'язку з тим, що і сам цукор-сирець (тростинний або буряковий) буває різної солодості, і % його розчину не стандартизований, тому q міжнародна одиниця солодості – SES, не є еталонною, і виставлені оцінки солодості схожого продукту різних країнах можуть сильно відрізнятися. Ще до винаходу в 1879 році першого комерційного штучного підсолоджувача – сахарину, людство успішно застосовувало інші речовини для підсолоджування, і вони не всі були безпечними для здоров'я. Як приклад наведемо токсичний ацетат свинцю або «свинцевий цукор», який застосовувався з часів Стародавнього Риму аж до кінця XIX століття для підсолоджування вин та підробки солодості готових харчових продуктів. Сучасні підсолоджувачі поділяють на висококалорійні, знижено-калорійні та низькокалорійні. Останні часто називають інтенсивними цукрозамінниками, і згідно з класифікацією Calorie Control Council (Міжнародної асоціації виробників підсолоджувачів та низькокалорійних продуктів), до цієї групи включені: гліциризин, лактулоза, неогесперидин, сукралоза, стевіозид, тауматин, цикламат. Загалом же сьогодні використовується 25 натуральних цукрозамінників та 14 штучних підсолоджувачів. Найбільш поширеними, зважаючи на дешевизну їх виробництва, є штучні низькокалорійні підсолоджувачі:- аспартам (E951) – пептид, який солодший за цукор в 160-200 разів, калорійність 400 ккал/100 г;
- сахарин (Е954) – натрієва або кальцієва сіль орто-сульфо-бензаміду, які солодші від цукру в 300-500 разів, 0 калорійність;
- сукралоза (Е955) – модифікований вуглевод, який солодший від цукру в 500-600 разів, 0 калорійність.
Відповідна реакція маси тіла на прийом низькокалорійного підсолоджувача
Лікарі-дієтологи небезпідставно стверджують, що відмова від цукру та перехід на низькокалорійні підсолоджувачі не є гарантією схуднення на 0,5 кг за тиждень, а дозволяє лише набирати масу нижчими темпами. Чому? Адже логічно ж, що заміна цукру низькокалорійним підсолоджувачем робить раціон гіпокалорійним, і це має сприяти схудненню. Цього не відбувається тому, що більшість тих, хто споживає сурогати цукру та продукти з підсолоджувачами, добирають «недостаючі» калорії в інші прийоми їжі, зриваються на нічні перекуси. Штучні підсолоджувачі – це не просто замінники цукру, а хімічні речовини, що впливають на вісь ентерального мозку (взаємозв'язок головного мозку та кишечника). Коли людина куштує щось солодке, але не отримує підвищення рівня цукру в крові, звичних калорій, вивільнення інсуліну та придушення вивільнених жирних кислот, які ваш мозок очікує від солодких продуктів чи напоїв, як реагує тіло? Зазвичай це призводить до відстроченого підвищення апетиту і збільшеної потреби в їжі, тому що рецептори язика, а також зір, нюх та дотик сигналізують про надходження їжі, але у відповідь організм не може зробити звичні біохімічні реакції. Якщо мозок відчуває смак цукру, але отримує сахарин або аспартам, то він відправляє людину на пошуки їжі!Вплив штучних підсолоджувачів на метаболізм та кишковий мікробіот
Вже давно не секрет, що численні колонії кишкових бактерій є важливою складовою імунної системи, що допомагають підтримувати обмін речовин та здоров'я людини, включаючи функції, аналогічні іншим ендокринним органам. Тому тим, хто вживає замінники цукру та продукти з підсолоджувачами потрібно пам'ятати про те, що ці солодкі речовини негативно впливають на склад та роботу кишкового мікробіота, тим самим змінюючи звичний метаболізм у гірший бік. До речі, у дослідженнях, нехай і проведених на мишах, доведено, що ці погіршення виникають вже через 1 тиждень регулярного вживання напоїв з цукрозамінниками.Інші ймовірні негативні дії штучних замінників цукру
Крім того, що не знижується, а в деяких навіть ІМТ (індекс маси тіла) поступово збільшується, порушення метаболізму і зниження імунітету, регулярне вживання штучних підсолоджувачів — це майже гарантія:- підвищення рівня цукру в крові натще та глікованого гемоглобіну HbA1c9;
- непереносимості чи зниження толерантності до глюкози;
- виникнення несприйнятливості чи резистентності до інсуліну;
- виснаження бета-клітин підшлункової залози, які виробляють інсулін, та виникнення переддіабету 2 типу;
- накопичення вісцерального жиру;
- підвищення ризику серцево-судинних захворювань та ожиріння печінки.
Висновки
Не варто ставитися до штучних підсолоджувачів як до корисних або безпечних харчових добавок, і тим більше розглядати їх як засіб, що допомагає схуднути. Так, замінники цукру можуть бути корисними, якщо дотримуватись правил їх прийому, які складені Американською Діабетичною Асоціацією, і рекомендовані до дотримання не тільки діабетикам, а й людям зі здоровою підшлунковою залозою:- Вживати за добу не більше ніж:
- сахарину – 5 мг/1 кг маси тіла;
- аспартаму – 40 мг/1 кг маси тіла;
- сукралози – 16 мг/1 кг маси тіла.
- Вживати напої, продукти чи солодощі з підсолоджувачами не щодня, а через 1–2 дні, але ще краще ще рідше і як мотиваційні заохочення.
- Пити напої зі штучними цукрозамінниками лише перед або після їжі – за або через 15-20 хвилин.
