Зневоднення. Причини та симптоми. Перша допомога при зневодненні

Деякі патологічні стани не є власне захворюваннями, а є лише їх ознакою або частиною симптоматичної картини. Вони також можуть виникати внаслідок впливу на організм зовнішніх факторів, нестачі пиття або їжі, або бути притаманними певному віку людини. До переліку таких станів входить і зневоднення.

Що таке зневоднення (дегідратація)

Людське тіло на 2/3 складається з води і не може функціонувати нормально якщо цей показник знижується. Вода є в крові, її молекули присутні в міжклітинному просторі та в кожній клітині будь-якого органу чи тканини. Якщо в організмі відбувається підвищена втрата води, такий стан називають зневодненням. Дискомфорт і патологічні розлади починають відчуватися та виявлятися вже при втраті 1% води, а її втрата у розмірі 20-25% призводить до швидкої смерті

Причини зневоднення організму

Список причин, які призводять до зневоднення організму, є досить великим. Судіть самі – це може бути:

• недостатній прийом води;
• голодування, незбалансована дієта;
• робота або тривале перебування в умовах із високою температурою повітря;
• діяльність, що викликає сильне та тривале потовиділення;
• тепловий та/або сонячний удар;
• зміна кліматичного поясу, перебування у високогірних районах;
• харчове отруєння та інші кишкові інфекції, що супроводжуються проносом та блюванням, вірусні діареї, хронічна рідка діарея неінфекційного походження;
• захворювання, що викликають підвищене вироблення сечі;
• хвороби, що протікають з високою температурою тіла та посиленим виділенням поту;
• ендокринні патології;
• респіраторні та серцеві захворювання з задишкою (втрата вологи відбувається при видиху водяної пари);
• обширні опіки, що супроводжуються рясним виділенням сукровиці;
• знаходження на штучній вентиляції легень;
• вагітність, лактація; клімакс;
• дитячий або літній вік.

Причиною, яка може спричинити зневоднення, також може стати регулярний та безконтрольний прийом діуретиків, великих доз аспірину, деяких антидепресантів та хіміотерапевтичних препаратів. Дефіцит вологи в клітинах організму також властивий людям, які часто перебувають у стані похмілля.

Симптоми

Перші ознаки зневоднення – постійна сильна спрага, втрата апетиту, швидка стомлюваність, слабкість, неможливість концентрації уваги, сонливість, але при цьому підвищена дратівливість, а також прояви зневоднення шкіри (незалежно від її типу): тьмяність, сірий відтінок, лущення, легке свербіння . Подальше зневоднення та порушення метаболізму супроводжується такими симптомами:

• тупий головний біль;
• сухість слизових;
• холодність, мармуровість та зниження тонусу шкіри;
• припинення вироблення слізної рідини, запалі очі;
• у дітей – плач без сліз;
• зниження вироблення слини, білувата піноподібна слина, розпухання язика, складність із ковтанням їжі;
• скорочення позивів до сечовипускання, зменшення вироблення сечі та її інтенсивне потемніння;
• закреп;
• почастішання та порушення серцевого ритму, зниження сили пульсу;
• збільшення часу заповнення капілярів;
• гіпервентиляція легень, почастішання частоти дихання;
• ацидоз;
• зменшення маси тіла.

При тяжкому зневодненні відбувається посиніння шкірних покривів, падіння артеріального тиску та тиску спинномозкової рідини, судоми, зменшення об’єму мозку, мозкові (субдуральні) крововиливи, втрата орієнтації, потьмарення та втрата свідомості.

Ступені зневоднення

Виділяють 3 ступені зневоднення – легкий, середній (помірний) та важкий. Ця класифікація застосовується для оцінки ступеня тяжкості стану та призначення адекватного лікування. Для визначення ступеня зневоднення лікар оцінює втрату маси тіла, колір, температуру та тонус шкіри, сухість слизових оболонок, западання очей, вихід сечі, показники пульсу та артеріального тиску, час наповнення капілярів.

При тяжкій формі зневоднення необхідні лабораторні дослідження: аналіз кератину, азоту сечовини, електролітів, а також вимірювання газів артеріальної крові.

Групи ризику

Особливо уважно до норми вмісту води в організмі та дотримання добового питного балансу повинні ставитися люди, що входять до зони ризику.

• люди з хворобами, спричиненими гормональними збоями чи порушеннями метаболізму;
• професійні спортсмени, які займаються щоденними багатогодинними виснажливими тренуваннями;
• люди, які працюють у важких умовах гарячих цехів або під палючими променями сонця;
• жінки у перименопаузі;
• пенсіонери.

Ризику зневоднення схильні також вагітні, годуючі жінки та діти.

Зневоднення у дітей

Зневоднення у дітей віком до 5 років — поширена проблема у всіх країнах світу. 48% випадків відбувається через те, що для цієї вікової групи притаманні часті епізоди гастроентериту та інфекцій, що супроводжуються лихоманкою, проносом, блюванням, а також часті застуди, бронхіти, синусити, пневмонії. Інші 52% випадків зневоднення у дітей пояснюються:

• характерним для молодшого дитячого віку частим та рясним стільцем;
• вищим % води у організмі, ніж в дорослих людей;
• більш високою втратою вологи через шкірні покриви та слизові оболонки, оскільки наприклад, площа тіла щодо маси тіла у немовляти більша у 2–4 рази, ніж у дорослого;
• більш високим показником метаболізму та потребою у воді на 1 кг маси тіла, ніж у дорослих;
• незрілістю механізмів компенсації зневоднення, наприклад, посилення концентрації сечі;
• несамостійністю та залежністю від дорослих у задоволенні своїх потреб у воді та вгамуванні спраги.

Найбільшого ризику зневоднення схильні новонароджені та немовлята.

Зневоднення у людей похилого віку

Літнім людям слід уважніше ставитися до щоденного вживання чистої води, оскільки з віком отримати зневоднення організму набагато легше, ніж у молоді та зрілі роки. Це пояснюється:

• фізіологічним зменшенням % вмісту води в організмі;
• зниженням фізичної активності та збільшенням маси тіла;
• зміною гормонального фону у зв’язку із припиненням репродуктивної функції;
• старечим зниженням відчуття спраги та подальшим порушенням водно-електролітного балансу;
• прийомом діуретичних ліків від артеріальної гіпертензії;
• неінфекційною хронічною діареєю;
• старечим нетриманням сечі.

Крім перерахованих вище причин, до факторів, що полегшують зневоднення організму в літньому віці, відносять зловживання кавою, алкоголем, напоями з ортофосфорною або лимонною кислотою, соліннями та консервацією.

Перша допомога при зневодненні: поради та рекомендації

Наводимо алгоритм надання долікарської швидкої допомоги в домашніх умовах при підозрі на зневоднення організму:

1. Покласти людину напівлежачи, у прохолодній темній кімнаті. Забезпечити приплив свіжого повітря.
2. Викликати швидку.
3. Приготувати фірмову пероральну регідратаційну сироватку або зробити глюкозо-електролітний склад: 800 мл води + 4 ст.л. цукру + 1 год. солі + 1ч. харчової соди + 200 мл апельсинового соку. Ізотонічний коктейль потрібно пити повільно та бажано через коктейльну трубочку.
4. Показано обернути голову мокрим рушником, а відкриті ділянки тіла вологим простирадлом.

Таку допомогу можна надавати дітям, дорослим та літнім, якщо сталося зневоднення при блюванні та проносі або при тепловому та/або сонячному ударі.

Що робити при зневодненні в екстремальних умовах

На жаль, але єдиний спосіб запобігти або сповільнити зневоднення в екстремальних умовах – це пошук та вживання води. Якщо вона буде морською, то пити її можна лише по 1 невеликому ковтку приблизно 1 раз на годину. Якщо вода є, але вона каламутна, то її потрібно максимально очистити і знезаразити будь-якими доступними способами: відстоюванням, фільтрацією, кип’ятінням, у тому числі й з рослинами-антисептиками. Допомогти від зневоднення допоможе збирання дощової води або ранкової роси, а також плавлення снігу або льоду.

Лікування зневоднення

Лікування зневоднення в домашніх умовах можливе, але якщо його ступінь оцінюється як легкий. В якій кількості та що пити при зневодненні? Це має вирішити лікар. При призначенні він буде враховувати причину дегідратації, тип зневоднення (ізо-, гіпо- або гіпертонічний), тривалістю втрати рідини і електролітів, вік людини і супутні захворювання.

При середньому та тяжкому ступені зневоднення лікування проводиться у госпітальних умовах за допомогою постановки назогастрального зонда та/або внутрішньовенних інфузій ізотонічних розчинів. Тактика лікування та вибір стратегії регідратації залежить від ступеня тяжкості стану, причини зневоднення та віку пацієнта.

Висновок

Найкращий спосіб запобігти зневодненню – щоденний контроль споживання рідин та чистої води, розрахунок її кількості залежно від віку, маси тіла, способу життя та інших обставин, що впливають на втрату вологи. Дітям, як основний профілактичний напій-регідрант, радимо використовувати чисту воду, у супроводі фруктів або продуктів, що містять вуглеводи та мінерали. При тренуваннях, тривалих або важких фізичних навантаженнях, а також у похилому віці, допомогти уникнути зневоднення допоможуть спортивні ізотонічні напої та гелі.