Весна, авітаміноз, підтримка здоров’я

Через ряд причин, які регулярно виникають у деяких людей навесні, пригніченого стану психіки, поганого самопочуття та занепаду сил знаходиться авітаміноз. Однак такий стан правильніше називати весняним гіповітамінозом. Викликається він браком одного або кількох вітамінів, тоді як авітаміноз – це захворювання, спричинене порушенням метаболізму через відсутність конкретного вітаміну. Наприклад, хвороба бері-бері є наслідком гострого дефіциту В1, рахіт розвивається через абсолютну нестачу вітаміну D, а на цингу хворіють при відсутності вітаміну C.

Авітаміноз лікується комплексно. Для цього виконуються внутрішньовенні або внутрішньом’язові введення вітамінів у великих дозах, індивідуально підбираються вітамінотерапія та методи корекції патологічних станів. А ось підтримання здоров’я, недопущення гіповітамінозу та профілактика авітамінозу наприкінці зими та навесні — справа, з якою легко може впоратися кожна доросла людина.

Що таке вітаміни і які вони бувають

Віта + амін у перекладі з латини означає життя + речовина, що містить аміногрупу NH2. Існування людського організму без групи таких низькомолекулярних сполук неможливе. Без них ускладнюється засвоєння поживних речовин та мінералів, не відбувається більшість обмінних процесів, фізіологічних та біохімічних реакцій. Вітаміни потрібні для росту та відновлення клітин та тканин організму, синтезу власних білків та гормонів.

Вітаміни також прийнято називати мікронутрієнтами, тому добова потреба в них у порівнянні, наприклад, з вуглеводами або білками, дійсно мікроскопічна. Проте з точно відомих сьогодні 26 вітамінів та вітаміноподібних речовин, тривала відсутність у раціоні 13 з них може призвести до смерті людини.

При дотриманні певних умов деякі вітаміни виробляються в організмі. Як приклад можна навести синтез вітаміну D під впливом сонячних променів або вітамінів А і В3 їх попередників, що надійшли з їжею. Однак вітамінні мікронутрієнти не можуть вироблятися в тілі людини та повинні надходити з рослинними та тваринними продуктами, напоями, харчовими або спортивними добавками.

У класифікації вітамінів виділяють три групи:

1. Жиророзчинні вітаміни – A1 та А2, D (1–5), E, ​​К1 та К2. Для їх засвоєння у шлунково-кишковому тракті обов’язково має бути присутня незначна кількість ліпідів рослинного або тваринного жиру.
2. Водорозчинні вітаміни – С, В1, В2, В3 (PP), В5, В6, В7 (Н), В9, В12.
3. Вітаміноподібні речовини – холін (В4), інозитол (В8), амінобензойна кислота (В10), левокарнітин (В11), оротова кислота (В13), пангамат кальцію (В15), ліпоєва кислота (N).

До групи вітамінів також відносять жиророзчинні кислоти Омега-3 і Омега-6 – F, водорозчинні біофлавоноїди та поліфеноли – P, а також водорозчинне s-метил-похідне метіоніну – U.

Добова потреба у вітамінах залежить від низки факторів — віку людини, стану її здоров’я, індивідуальних особливостей раціону та обробки продуктів, фізичної активності, розумової та нервово-психічної напруги, кліматичних та інших зовнішніх умов. Окремо відзначимо, що чим більше в раціоні білків і вища його калорійність, і чим вища фізична активність, тим більше організму потрібні вітаміни. Крім цього, деякі вітаміни можуть відкладатися про запас, а деякі ні, і тому мають бути присутніми в раціоні регулярно.

При надлишку вітамінів, а сьогодні цього легко досягти за допомогою безконтрольного прийому моно- або мультивітамінів, особливо це стосується вітамінів А і D, розвивається стан гіпервітамінозу. Для субнормальної забезпеченості вітамінами характерна типова симптоматика (залежно від вітаміну) та різке падіння фізичної працездатності. При нестачі надходження вітаміну розвивається гіповітаміноз, а за тривалої його відсутності — авітаміноз.

Причини весняного гіповітамінозу

Нещодавно стан весняного гіповітамінозу відчували більшість українців. Сьогодні цьому перешкоджає виведення нових, кращої збереженості сортів овочів, доступність у зимовий час цитрусових та інших багатих на вітаміни свіжих фруктів та заморожених ягід, додаткове збагачення вітамінами молочних продуктів, напоїв та інших готових продуктів харчування. Проте до групи ризику людей, які й сьогодні можуть відчувати гіповітаміноз навесні входять:

• вагітні жінки та ті, які годують грудьми;
• діти, особливо ті, які займаються у спортивних секціях;
• дорослі, які перебувають у постійній нервовій/емоційній напрузі;
• люди, які займаються важкою фізичною працею;
• ті, які перенесли восени/взимку одне чи кілька інфекційних захворювань;
• люди, які голодують, недоїдають;
• сидять на моно- або незбалансованих дієтах;
• зловживають алкоголем та курінням тютюну;
• приймають сечогінні засоби;
• працюючі у важких умовах;
• спортсмени, фітнесисти.

Причиною гіповітамінозу D наприкінці зими та навесні є дефіцит контакту шкіри із сонячними променями. Інші гіповітамінози є наслідком одноманітного та/або бідного харчування, а також неправильного зберігання або занадто довгої термічної обробки продуктів вдома, при якій більшість вітамінних мікронутрієнтів просто руйнується.

Симптоми весняного гіповітамінозу

Розпізнати сезонну нестачу в організмі вітамінів навесні можна за такими ознаками:

• погіршення стану шкіри, нігтів та волосся;
• поява «кіл» під очима;
• апатія, пригнічений стан психіки, песимізм, дратівливість;
• зниження концентрації уваги та пам’яті, постійна сонливість;
• погане загальне самопочуття, занепад сил, швидка стомлюваність, зниження фізичної працездатності.

Так як основними відсутніми вітамінними мікронутрієнтами навесні є вітаміни D і групи В, то цим пояснюються й такі, властиві для весняного гіповітамінозу симптоми анемії, як задишка, блідість шкіри та слизових оболонок, головний біль, напади запаморочення та нудоти. Також можливі проблеми з ковтанням, запори, біль у животі та попереку.

Профілактика та лікування весняного гіповітамінозу

Для тих, хто не перерахований у групі ризику розвитку гіповітамінозу навесні, для його профілактики достатньо стежити за різноманітністю раціону та включенням до нього достатньої кількості:

• свіжих фруктів та овочів, шпинату, листових салатів, пряної зелені;
• квашених овочів;
• страв з яловичою та свинячою печінкою;
• курячих яєць;
• морської риби;
• кедрових горішків;
• арахісу;
• напою із сухих плодів шипшини.

Перші, другі страви, закуски та салати в кінці зими та навесні рекомендується рясно приправляти свіжомеленим порошком насіння льону.

Для тих людей, які перебувають у групі ризику і відчувають симптоми весняного гіповітамінозу потрібна додаткова підтримка готовими вітамінними препаратами:

1. Вітамін D, вітамін D3, комбо D3+С, комбо D3+K2.
2. Вітамін F.
3. Комплекс вітамінів групи В, моно- або комбо-препарат вітаміну В12 або В6.
4. Вітамін С.
5. Мультивітамінні комплекси.

Для вагітних жінок, особливо якщо вони знаходяться навесні в І та ІІ триместрі, рекомендується прийом В9 (фолієвої кислоти). Усім вегетаріанцям потрібно додатково приймати вітамін В3 (РР), а тим спортсменам, хто перебуває на етапі набору маси тіла, слід збільшити споживання вітаміну В1. Крім цього, всім без винятку рекомендується приймати весняні сонячні ванни. Вони сприятимуть загартуванню, посиленню імунітету та виробленню власного вітаміну D.

Щодо поєднання вітамінних мікронутрієнтів, які перешкоджають засвоєнню один одного, в одному мультивітамінному комплексі, уточнимо, що сучасне мультивітамінне драже виготовляється багатошаровим і з урахуванням того, в якому відділі кишечника відбувається засвоєння конкретного вітаміну.

І насамкінець слід попередити про важливість контролю за дотриманням добових норм прийому вітамінів. Зайве споживання вітамінних мікронутрієнтів спочатку призведе до отруйного організму стану гострого або хронічного гіпервітамінозу. А скасування прийому чи перехід на фізіологічно допустимі дози може спричинити відносний дефіцит та гіповітаміноз.

Література

1. Гілман. А.Г. Клінічна фармакологія 2006.
2. Олійник. С.А. Фармакологія спорту. 2010 року.
3. Чен Дж. Вітаміни: вплив фізичних вправ на потреби харчування у спорті. 2000.
4. Позиція Американської асоціації дієтологів, Американського коледжу спортивної медицини та дієтологів Канади: харчування та спортивні результати. 2000.
5. Кучменко О.Б. Біохімія вітамінів. 2012 року.
6. Петров С.А. Вітамінологія. 2013 року.
7. Корнієвський Ю.І. Вітаміни рослинного світу. 2019.